Ідея музики як цілющого впливу, що може впливати на здоров'я та поведінку, така ж давня, як і твори Арістотеля та Платона.
Музична терапія ХХ століття офіційно почала свій розвиток після Першої та Другої світової війни, коли спільноти музикантів усіх типів, як аматорських, так і професійних, були відправлені до лікарень та гуртожитків ветеранів по всій країні, щоб грати для тисяч ветеранів, та людей, які страждали від фізичних та емоційних травм....read more
У вченні Піфагора його школа розробила концепцію «евритмії» як здатності людини знаходити правильний ритм у всіх проявах життя: у співі, грі, мові, жестах, думках, діях, народженні та смерті.
Найдавніша відома публікація про музикотерапію з’явилася у 1789 році в статті без підпису Колумбійського журналу під назвою «Музика з фізичним численням». На початку 1800 -х років тексти про терапевтичну цінність музики з'явились у двох медичних дисертаціях, вперше опублікованих Едвіном Утлі (1804), а другим - Семюелом Метьюсом (1806)
Утлі та Метьюс були учнями доктора Бенджаміна Раша, лікаря та психіатра, який був рішучим прихильником використання музики для лікування хвороб.
У 1800 -х роках також відбувся перший запис музичної терапії в інституціональних умовах (острів Блеквелл у Нью -Йорку), а також перший записаний систематичний експеримент музикотерапії (використання коренів музики для зміни станів сну під час психотерапії)
Докази оздоровлення звуком і музикою сягають доісторичного минулого. У Стародавньому Китаї ієрогліф для музики також означав радість і добробут. Вчені -веди Стародавньої Індії та філософи школи Піфагора в класичній Греції розглядали всі фізичні форми як прояв музики.
Космологія та музична теорія розвивалися на паралельних принципах, які лежать в основі розвитку та виробництва музичних інструментів, композиції музики, її виконання та ставлення слухача до неї (Бреле-Руеф К., 1995)...read more